Iсторiя
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ПОРТУ
В 1949 році Рада Міністрів СРСР прийняла постанову, в якій визначила правий берег гирлової частини Сухого лиману, як місце майбутнього будівництва суднобудівного заводу закритого типу і робочого селища на 40 тис. жителів. На підставі вищевказаної постанови, рішенням Овідіопільського райвиконкому від 20 січня 1950 року було проведено відведення земель під будівництво заводу № 490 та робочого селища, якому 11 серпня 1952 року Указом Верховної Ради УСРР було присвоєно назву Іллічівськ.
.jpg)
Історія Іллічівського морського торговельного порту почалася в 1956 році, коли у зв'язку з бурхливим розвитком зовнішньоторговельних зв'язків СРСР і зростаючими обсягами вантажопотоків, з ініціативи начальника Чорноморського морського пароплавства Олексія Євгеновича Данченко, почалося будівництво портових перевантажувальних потужностей у районі Сухого лиману, на заході від Одеси.
25 жовтня 1957 року начальником ЧМП виданий наказ № 8/733 « Про будівництво порту на Сухому лимані». Даним наказом були закладені основи створення всіх служб і підрозділів, які здійснювали функціонування самостійного транспортного підприємства, а також почата підготовка проектів штатного розкладу порту і передбачений план перевалки вантажів на 1958 рік.
Грудень 1957 року - земснаряд «Вайгач» прорізав піщану косу й з'єднав Сухий лиман з морем.
Влітку 1958 року були здані в експлуатацію перші 336 метрів причального фронту, змонтовано 6 портальних кранів.
5 серпня 1958 року - теплохід «Україна» увійшов в акваторію порту, будівництво якого тільки почалося, і пришвартувався біля його єдиного причалу. З цього часу почалась експлуатація майбутнього порту, пов'язана з основною діяльністю - переробкою вантажів За результатами роботи 1958 року переробка вантажів складала 335 тис. тонн. Основні об'єми переробки вантажів складали навальні вантажі: вугілля, будівельні матеріали: цемент, пісок, ліс.
Таким чином, точкою відліку початку виробничої діяльності нашого підприємства прийнято 5 серпня 1958 року.
Порт продовжував будуватися, розвиватися. Вже в 1960 році вантажообіг склав 2,6 мільйони тонн.
Статус самостійного торговельного порту першої категорії з присвоєнням імені «Іллічівськ» підприємство одержало пізніше - 31 січня 1961 року.
3 червня 1967 року, через збільшення вантажообігу, віднесений до портів вищої категорії.
Порт приймав судна з каучуком, джутом, чаєм, паркетом, каустичною содою, бавовною, перцем, арахісом, взуттям, одягом і багатьма іншими товарами. На експорт відправлялися верстати, обладнання, автомобілі, будівельна та сільськогосподарська техніка, металопродукція, мінеральні добрива, вугілля, руда.
В 1972 році в порту впроваджуються передові методи роботи та технології, введена до експлуатації перша черга автоматизованої системи управління портом
У 1976 році побудований контейнерний термінал пропускною спроможністю 120 тисяч контейнерів (TEU) на рік.
За високі досягнення в розвитку зовнішньої торгівлі і організації виробництва порт був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору.
14 листопада 1978 року була відкрита поромна переправа Іллічівськ-Варна. Робота чотирьох поромів, що вміщують по 108 залізничних вагонів, дозволяла обробляти до 6 мільйонів тонн вантажів на рік.
1980 рік - введений до експлуатації перший у країні спеціалізований комплекс обробки суден типу РО-РО з горизонтальним способом навантаження-вивантаження з причалом довжиною 280 метрів і складом місткістю 5000 одиниць автотехніки.
1987 рік - завершено будівництво міжпортової бази з ремонту великотоннажних контейнерів.
Іллічівський порт один з перших у галузі перейшов на нову систему господарювання - повний госпрозрахунок і самофінансування.
У цей період вантажообіг порту досягає 20 мільйонів тонн на рік.
Починається реконструкція 1-го і 2-го причалів і прилеглих територій для створення сучасного високомеханізованого контейнерного термінала пропускною спроможністю 300 тисяч контейнерів (TEU) на рік.
Вересень 1995 року - введена до експлуатації його перша черга з 2-ма причальними і 3-ма тиловими контейнерними перевантажувачами вантажопідйомністю 45 тонн кожний.
У 1996 році відкрита поромна лінія Іллічівськ-Поті, що стала морською частиною Євроазіатського транспортного коридору (TRACECA).
У листопаді 1997 року в порту реалізований перший інвестиційний проект - введена до експлуатації перша черга комплексу по перевантаженню зерна пропускною спроможністю 2,5 млн. тонн вантажів на рік.
Квітень 1998 року - завершено будівництво комплексу з переробки мінеральних добрів потужністю 1,3 млн. тонн на рік, а у 2000 році здійснена його реконструкція і пропускна спроможність збільшена до 2,5 млн. тонн.
У жовтні 2000 року на території автотранспортного господарства порту відкрився технічний центр «Вольво» по обслуговуванню однойменних автотягачів.
30 березня 2001 року на поромному комплексі введена до експлуатації окрема контейнерно-автотранспортна ділянка - перший транспортний проект, реалізований на Україні за рахунок коштів Європейського Союзу за програмою Тасіs-ТRАСЕCА. Її будівництво - завершальний етап створення міжнародної морської залізнично-поромної переправи Україна - Грузія, що стала основною ланкою морської частини Євроазіатського транспортного коридору (TRACECA).
У грудні 2001 року введений до експлуатації допоміжний причал № 29 довжиною 122 метра, що використовується для перевантаження зрідженого газу за прямим варіантом.
У січні 2002 року відкритий другий залізничний в'їзд у порт довжиною 3,5 кілометри, що дозволило збільшити вагонообіг і пропускну спроможність 1-го термінала.
У березні 2002 року почалося будівництво олійно-жирового комбінату - одного з найбільших у Європі.
22 серпня 2002 року здана в експлуатацію друга черга комплексу з перевантаження зерна. Пропускна спроможність порту по роботі з зерновими вантажами перевищила 5 мільйонів тонн на рік.
3 грудня 2002 року відкритий третій залізничний в'їзд в порт.
6 лютого 2003 року в Іллічівському порту стартував новий контейнерно-контрейлерний поїзд «Вікінг» сполученням Іллічівськ - Клайпеда. Поїзд відкрив новий міжнародний транспортний коридор, який проходить по Україні, Білорусії і Литві та зв'язує порти Чорного і Балтійського морів.
У вересні 2003 року в порту відкритий «Спеціалізований вантажний комплекс» з митного оформлення контейнерних вантажів, що дозволило значно прискорити оформлення та випуск контейнерів з порту.
У березні 2004 року в ІМТП почав роботу новий перевалочний комплекс - Іллічівський паливний термінал потужністю 3,23 млн. тонн нафтопродуктів на рік.
У листопаді 2004 року відбулося відкриття першої черги найбільшого виробництва по транспортуванню і переробки тропічних олій - Іллічівського олійно-жирового комбінату.
У червні 2005 року в Іллічівську відбулося урочисте відкриття нового виробництва – ЗАТ «Іллічівський олійно-екстракційний завод», що здійснює переробку насіння соняшника для подальшого постачання рослинної олії на експорт.
У червні 2006 року - затверджене Положення про нагородження нагрудним знаком за заслуги перед портом «Почесний працівник ІМТП».
Травень 2007 року – в результаті здійснення комплексу заходів з розвитку інфраструктури порт прийняв під обробку трансокеанське судно-контейнеровоз довжиною 294,1 м і місткістю 5034 TEU, тим самим відкривши нові регулярні лінії прямого трансокеанського сервісу, що з'єднує порти Південно-Східної Азії і України.
Вересень 2007 року – ІМТП отримані Сертифікати Системи управління якістю Іллічівського морського торговельного порту на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 (ISO 9001-2000 IDT).
28 листопада 2007 року - підписана угода з Європейським Банком Реконструкції та Розвитку на одержання кредиту під гарантії Уряду України на розвиток інфраструктури Іллічівського морського торговельного порту.
Грудень 2007 року - порт досяг півмільйонного рубежу з перевантаження контейнерів, одержавши статус контейнерного порту України «номер 1».
5 Серпня 2008 року - ІМТП відзначив 50–ти річний ювілей виробничої діяльності.
За підсумками 2008 року ІМТП вперше за останні 20 років перероблено майже 19 млн. тонн вантажів.
Сьогодні ІМТП динамічно розвивається та має колосальний потенціал для подальшого розвитку, що сприяє залученню нових вантажопотоків, підвищенню прибутковості підприємства та поліпшенню соціальних умов його працівників.
